У Сиволожі (Плисківська ОТГ, що на Борзнянщині Чернігівської області) знову неспокійно. Обурених незрозумілим розподілом земельних ділянок серед селян стає все більше.
Люди нарікають на кричущу несправедливість з боку «власть імущих». За словами сиволожців, ті списки, які свого часу узгоджували всім селом, керівництво громади ігнорує, а саму комісію з представників селянства називає незаконною. Разом із тим землю в Сиволожі встигли отримати працівники сільської ради, сільський староста, депутати, їхні діти, близькі родичі і навіть онуки. Окремі сиволожці неголослівно натякають на можливі земельні махінації, в результаті яких громада щороку недотримуватиме мільйони гривень.
Земля для обраних
«Оце влізли в громаду: немає нічого – ні грошей, ні справедливості», – бідкається Катерина Молоцька.
Катерина Павлівна все життя пропрацювала в колгоспі, поставила на ноги та вивела в люди чотирьох дітей, а досі не заслужила від громади землю.
«Всім подавали: депутатам, їхнім дітям і навіть онукам, а для нас і наших дітей землі немає. Жоден із моїх дітей не скористався правом на отримання своїх 2-ох гектарів, – обурюється селянка. – Для себе землі я й не просила, – пояснює Катерина Павлівна. – А мої діти, всі четверо, написали заяви, необхідні документи відвезли в сільську раду ще весною, а звідти й досі немає жодної відповіді».
«Наші діти і ми по колгоспах гарували, а тут тільки народився, то вже йому й пай є, – підключається 80-річна Єфросинія Корнієнко. – Із землею у мене така ж ситуація, як і в більшості – ні мені, ні дітям її немає. Писати заяви немає толку, бо на все – одна відповідь. І земельної карти нам не показують, тому ми не знаємо, чи є взагалі земля і ким вона зайнята».
«Хай би вивісили карту на дошку, щоб ми принаймні її бачили», – підтримує Наталія Шкарупа.
Утім, не лише земля болить тутешнім людям, а в першу чергу ставлення до них керівництва громади та відсутність позитивних змін.
«На нашій вулиці, Гагаріна, немає ні дороги, ні освітлення – жодної лампочки! – бідкається 80-річна Єфросинія Ігнатіївна – Ждемо від нової власті освітлення – ніяк не дождемося. Там небагато і людей залишилося, та хоч би дві лампочки повісили».
Для захисників – паї на кладовищі!
Наталія Шкарупа ще у березні 2016-го року клопотала перед сільським головою Василем Меншиковим про отримання дозволу на виготовлення технічної документації для свого брата Андрія Беця.
Андрій на той час воював в районі Донецького летовища. Досвідчений воїн, який вже встиг повоювати в Афганістані, одним із перших на Чернігівщині пішов захищати Україну зі зброєю в руках. Однак, на думку керівництва сільської ради, захист Батьківщини і чотири бойових поранення – не достатня підстава для отримання земельного наділу.
«Спочатку сільський голова прийняв нашу заяву, але замість тієї землі, яку ми просили, надав нам землю…на кладовищі, – розповідає Наталія Шкарупа. – А нашу землю віддали іншій людині – Степану Гришковцю».
«Як це: земля на кладовищі?», – уточнюємо у співрозмовниці.
«А ось так: ми написали в Чернігів, але звідти отримали відмову, оскільки та земля, на яку нам вказав голова, числиться під кладовищем», – відповідає Наталія Шкарупа.
Коли ж жінка пішла в сільську раду для того, щоб розібратись в суті питання та все ж «вибити» земельний наділ для свого брата, то почула у відповідь образи.
«Голова сільської ради сказав, що він його туди не посилав, – обурюється Наталія. – А бухгалтерша заявила, що Андрій народився в Росії, тому земля йому «не положена». Дарма, що він проливав кров за Україну».
Відтак у рідному Сиволожі для захисника України землі не знайшли, а от в сусідньому – Хорошому Озері – тамтешній голова Микола Радевич пішов Андрію назустріч і викраяв два гектари в хорошому місці.
У них – свої списки
У Сиволожі землю отримали 106 чоловік. Принаймні про таку цифру відомо самим селянам.
«Частина даних закрита», – каже Степан Бець.
Коли утворили об’єднану громаду, Степана Миколайовича на сході села люди уповноважили скласти списки на отримання землі, визначивши його головою комісії. Задум хороший, адже за кожне прізвище мали голосувати всім селом. Та й голова ОТГ Марина Вірко на той час сама рекомендувала людям так вчинити. В комісію тоді увійшло вісім людей, серед яких і виконуючий обов’язки старости Василь Меншиков.
«Були збори мешканців села, де голосували за кожну людину, – розповідає Степан Миколайович. – В першу чергу визначились із пріоритетними групами: спочатку учасники бойових дій, потім – соціальна сфера, далі – чорнобильці, інваліди, багатодітні матері… Зачитували прізвище і голосували за кожного. Пріоритет віддавали тим, хто живе в селі, брав чи бере участь у його розбудові, іншим – ставили «мінус».
Отож, проголосували, списки керівництву громади подали, а 120 чоловік із поданого списку, серед яких 2 учасники бойових дій, землі і досі чекають. Зате діти, зяті і навіть онуки керівників одними з перших успішно реалізували своє право на два гектари.
«Ця комісія була зібрана за ініціативою Марини Вірко, а тепер вона цю комісію називає нелегітимною, – обурюється Степан Бець. – Раз Марина Олександрівна запропонувала створити комісію, то треба було складених списків дотримуватись».
Нині, за словами голови «народної» земельної комісії, фактично видачею землі в селі розпоряджається староста, який не обділив наділами ні себе, ні родичів – навіть для зятя два гектари знайшов.
Чому ж немає землі для простих людей?
«Землю дають з умовою, що її потім віддадуть в оренду ТОВ «Агротрейд», – розкриває загадку Степан Бець. – А тим, хто хоче обробляти її самостійно чи здати в оренду іншим інвесторам, наділів не дають».
Серед таких інвесторів, як приклад, чоловік називає СТОВ «Івангородське». На противагу харківському «Агротрейду», який платить 10% пайових, аграрії з сусіднього Ічнянського району готові платити 12%.
Про земельні махінації заявляє й Катерина Молоцька.
«Підбирають таких людей, які здаватимуть землю в ТОВ «Агротрейд», – каже Катерина Павлівна. – Свою землю ми теж планували здати в оренду, але тому, хто запропонує кращі умови».
Втрачені мільйони, або Нелогічні земельні рішення
Однак історія з роздачею двох гектарів – це квіточки, порівняно з тими нелогічними земельними рішеннями, які приймає Плисківська сільська рада.
Так, наприкінці 2019-го року у Плисках виставили на аукціон 275 гектарів землі. Перемогу в торгах здобуло СТОВ «Івангородське» з рекордною, як для Чернігівщини, ставкою – 47%. Завдяки цьому в бюджет громади «капнуло» 4 мільйони 900 тисяч гривень додаткових надходжень. Чималий плюс як для невеликої громади! Здавалося б, таку позитивну практику треба було повторити і з іншими землями запасу, адже, якщо керівництво ОТГ не хоче роздавати ці землі людям, то принаймні мало б отримувати з них додатковий дохід. Утім, у Сиволожі все дещо інакше.
«У нас в оренді у ТОВ «Агротрейд» перебуває 328 гектарів земель запасу, – коментує Степан Бець. – Термін дії договору оренди закінчується 1-го вересня 1921-го року. Що робить Плисківська сільська рада? Вона продовжує оренду ще на 10 років під 9%, – продовжує голова земельної комісії. – Це вже Микола Бець як депутат під час останніх зборів зізнався людям, що депутати запропонували підняти оренду до 12%, а вона (Марина Вірко, – Авт.) сказала, що досить і 9%».
На переконання Степана Миколайовича, договір не варто було продовжувати, а дочекатись терміну його закінчення і виставити землі на аукціон. Якби, наприклад, знайшлося підприємство, яке б дало 47% пайових, як у Плисках, то громада б отримала в щорічний бюджет ще кілька мільйонів гривень.
«Хіба це не корупція? – риторично запитує селянин. – Марина Олександрівна все бідкається, як їй важко втримати школи і бібліотеки, бо немає чим платити – виставляй землю на аукціон і отримуй додаткові гроші в бюджет. Які проблеми?».
У Сиволожі ще рік тому клопотали про проведення земельного аудиту та підняття нормативно-грошової оцінки землі. Перше дозволило б бачити реальну картину з вільними і зайнятими землями, друге – отримувати пайовикам більший дохід реальними грошима від здачі в оренду землі.
«Домовлялись зробити земельний аудит, як тільки державні землі запасу передали в громаду – було це взимку, – пригадує Степан Бець. – Сніг із землі зійшов, а ніхто ніяких аудитів не проводив».
Подібна історія і з нормативно-грошовою оцінкою землі.
«Ми самостійно знайшли спеціалізовану установу, зв’язавшись із Київським інститутом землеустрою, – продовжує Степан Миколайович. – Домовились і про ціну – по 1700 гривень з людини за кожен пай. Але втрутилась Марина Вірко, пообіцявши переглянути нормативно-грошову оцінку через земельний відділ Плисківської ОТГ. По цей день цю оцінку переглядають».
«Вимагаємо звіту перед людьми!»
Михайло Ревтюх народився та зареєстрований в Сиволожі, але фактично живе та працює в Києві. В село часто приїздить до стареньких хворих батьків. Каже: миритися із тим безладом і беззаконням, яке панує в рідному селі, ні він, ні такі, як він, не збираються.
«Цей безлад вже всіх дістав, – каже Михайло. – Ставок за моєю спиною – це свідчення безвідповідальності та апатії з боку місцевої влади. Ми, молодь, неодноразово зверталися до них з проханням організувати суботник, зібрати кошти і привести до ладу став, але кому це потрібно? – риторично запитує він. – Село заростає, люди виїздять! Нас у батьків четверо дітей – всі роз’їхались, бо перспектив тут немає. До кого не звертаємось – правди не знайти. Одна надія на вас, пресу, яка покаже реальний стан справ».
Ситуація з землею у родини Ревтюхів така ж, як і в більшості сиволожців, – її немає!
Чоловік каже, що звертався навіть напряму до голови ОТГ з цим питанням, але все марно.
«Усю землю поділили між собою наші керівники. Наділили своїх дітей, зятів та наближених, а таким, як я, землі немає», – обурюється Михайло Ревтюх.
Сиволожці не збираються більше мовчати. 25-го січня вони збирають схід села, де вимагатимуть звіту від трьох депутатів, що представляють село в Плисківській сільській раді, та безпосереднього звіту голови ОТГ Марини Вірко. На порядку денному – два болючі питання: куди і в якій кількості витрачали кошти, кому і як роздавали землю! Під заявою про надання приміщення для зборів поставив підпис 51 мешканець села.
Віталій Назаренко
